Персоніфікація
Летить один у небуття
Летить один у тепле літо,
А за спиною залишається зима.
Про що співає він у тиші бездоріжжя?
Що бентежить думку у імлі?
Чи те,що полетить у піднебесся
І залишить раз у сніговій пітьмі?
Чи про спокій в іншім місці
Де все інше:квіти,люди...
Де часи не настануть сумні?
Коли ж це все буде?!!!
Холодного осіннього ранку
Проспіває пісню в останній раз,
І полетить,розбивши чаю склянку,
Залишивши сиріт та іконостас...
Julia
2
0
18
Поезія | Версія для читання 13 лип 2013 о 00:06
Allochka
Критика
Подихом суму і променем надії сповнений вірш. Це, напевно, зумовлено життєвими лабіринтами, станом невизначеності, а то й безвиході
Подібні роботи
