інфантильне*
Заховане у клітку – літо!
Сидиш веснянкувате з кульбабовою табакеркою
І дражнишся із тепло-ніжним вітром.
У тебе очі кольору волошок.
У тебе небо замість серця і душі.
І сукня у зеленому горошку,
А замість крил красиві журавлі.
Ти сиплеш мрякою із хмар таких роздертих,
Ромашки ніжиш …ти смакуєш сміх.
Мене бентежить вся твоя відвертість,
І світ стає всеціло для усіх
Інфантильне літо –
92 дні закоханості
Холодне сіно з росою, яке повинно бути сухим.
Комахи,які плутаються, мов думки, у волоссі.
Усе геніальне далеко не є простим…
Це б’є в саме серце, це зводить із розуму.
Моє ти занадто дитяче…
Заповнюєш всі найдрібніші спогади –
Неначе то склянки із квасом.
Малюєш в зіницях чудні як Пікассо картини.
І я відчуваю усю невагомість змісту.
Це літо незвичне із смаком солодким малини ,
Коли залишилось ще вічність до сірого міста
Інфантильне літо-
Не схожа ні на кого абстракція..
Лінії , квадрати, кола – чудна простота
Лиш звуки природа – алітерація
Де літо наслідує навіть дрібне пташеня.
Закохалась у літо. І ждати не має сили.
Я тримаюсь за крила. Вже втрачає свій відлік час.
Лишній смуток роздертий, тривоги давно відлетіли
Бо межа тепер тільки небо – а безмежжя його для нас.
AndRiana
3
0
18
Поезія | Версія для читання 18 лип 2013 о 23:10
Подібні роботи
