Монолог зі снігом
білосніжною рукою,
і невпевнено по стінах
швидкоплинною стрілою -
падав сніг...
В далечінь дивились очі,
і в захопленні чекали:
"Не тікайте, тихі ночі!
Ви хрещені мені стали
назавжди!"
"Як колись ви обвінчали
з непокірним, таємничим!
Але потім все зникали...
"Та напевно тобі зичим
тишини..."
"Не відкрию тих я вікон,
бо гвіздками вже забиті.
Залишайся, снігу, слідом,
бо давно бажання зшиті -
оберіг..."
"Хай атласом застилає
мою землю крем'яну!
Хай те чорне замітає,
доки трішки я посплю -
білий сніг!"
Lina_Bila
2
0
18
Поезія | Версія для читання 19 гру 2012 о 02:58
цікавий! 
Подібні роботи
