ОРЕЛ – РЯТІВНИК

ашуміло-загуло в повітрі,Здригнулись гори молоді.
Розійшлися темні хмари,
Пустили сонце до землі.
 
На холодному груні,
Лежить гуцульський леґінь.
Лежить, поранений у груди,
А поруч з ним - мертвий чужинець,
Син пекельної облуди.
 
Кружляє орел-беркут небом,
Вдивляється в гірські простори.
Бачить – тіла, ніби мертві.
Чужинця знає він за роздори,
А леґіня по рідному духу крові.
 
Підняв леґінь втомлені очі,
З криком стогін його пролунав.
Серце, ніби востаннє, тріпоче.
Нема того, хто б його поховав.
 
Нікому допомогти в годину лиху,
Під ворожою п'ятою люд повмирав.
Нікому подати живицю воду-живу,
Бо в цих краях давно ніхто не бував.
 
А орел не той вже тепер,
Що завше плоть розриває,
І встромляє пазурі живцем.
Бачить, що леґінь помирає,
Що треба рятувати мигцем.
 
Здійнявся вітром крилатим
Туди, де вода в потоку вирує,
І рятує спраглих в дорозі,
Немічних і хворих лікує.
Орлові стала вона на підмозі.
 
Розгорнувши рану смертельну,
Цілющими краплями окропив.
Побачивши, що кров закипає,

Промовив до леґіня: "Ти ожив!"
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 31 лип 2013 о 07:25
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Гарно змальовано образ беркута-рятівника, який прийшов на допомогу пораненому воїну. Орел-беркут, цілюща вода - це фольклорні та досить сильні образи. Упорядкуйте першу строфу.
02 бер 2016 о 03:08
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024