Мовчи

Мовчи, таємничий коханий,
Не муч непорушні вуста,
Їх тиша, мов дощ довгожданий,
Їх голос - зневіра пуста.

Мовчи найпалкішим мовчанням,
Із пам'яті викинь слова,
Вони нестерпимим звучанням
Лиш жалять, немов кропива.

Мовчи та у душу вдивляйся,
Бо ж кращої вроди нема,
І тихо без гомону здайся,
Любов найщиріша - німа.

Мовчи, мов під карою смерті,
Я тишу твою пригублю,
Сп'янію, а ти у конверті
Пришли мені слово "люблю".

alina_golyk

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 01 сер 2013 о 00:08

мітки: вірш, поезія

Ronaldo77

Цікаво цікаво,вірш гарний))

01 сер 2013 о 18:16

alina_golyk

Ronaldo77, Дякую)

02 сер 2013 о 04:35

Анонім Критика

Напрочуд гарно зобразили Ви мовчазну любов, вірніше її прагнення. Дійсно, часом буває так, коли багатослів'я про любов свідчить скоріше про її нещирість, а то й узагалі відсутність. Одне щире слово буває промовистішим за безліч нещирих слів, що й підтверджує Ваша поезія.

24 гру 2015 о 17:42

Подібні роботи

А як хотілося

А як хотілося б з тобою злитись,
З тобою злитись наче каплі в морі,
На долю вже ніколи не жалітись,
І знати, що нас двоє, тільки двоє.

А як хотілося б за руки взятись,
Обличчям ніжно до щоки схилитись,
Ніколи більше ні на