сон
підпалило наші життя.
коли за вікном було літо
ми жили в своїх почуттях.
холодні ріки і чутно сміху,
незламна посмішка, безсонні ночі.
хапало дух, пронизало серце
все, що бачили наші очі.
безмежне поле всипане квітами,
затамував подих сосновий ліс,
заставлене місто будівлями
топилося в сльозах рік.
кинуло сонце у очі промінь,
я прокинулась, бачу - стеля.
це був всього лиш сон.
це вигадана поема.
ElenBird
3
0
18
Поезія | Версія для читання 02 сер 2013 о 07:47
Подібні роботи
