Ви любите дощ?

Ви любите дощ?
Цей момент, коли біжиш від усього світу, закриваєшся в своїй кімнаті, наливаєш келих червоного вина і слідкуєш за погодою через вікно, яке заливає дощем все сильніше і сильніше, здається вітер ось-ось зірве дах в твоєму будинку, та ти в безпеці. А надворі гроза. Природа відривається під удари грому, а блискавка запалює натовп шалених фанів. Все як у Кінга – «рок-н-рольні небеса».
Та ось дощ закінчується, вітер затихає. На вулиці легкий туман, а сонце майже сховалось. В цей момент хочеться чогось незвичайного, надприродного, чогось із фільму…
В цю мить вони й зустрілись, давні знайомі і закохані один в одного вороги. Вона виглядала пригніченою, в чорній хустині і окулярах від сонця, він в своєму стилі, чорний піджак, краватка, сорочка і брюки. В руці у нього була пляшка Jack Daniel’s, у неї дві чорні троянди. Спогади промайнули в їхніх очах.
Привітання було коротким, а погляд холодним. І знову мертва тиша… Так саме мертва і це не перебільшення, вони зустрілись на кладовищі, біля надгробку того, хто подарував їм друге життя.
– Я чекав тебе, але ти не повернулась і не закривав двері у своє серце, але ти не прийшла.
– Не було заради чого повертатись, ми втратили його, він покинув нас, ми не вберегли…
– Тільки не звинувачуй мене одного, ти ж це передбачила, але мені не сказала.
– А що б це змінило? Ти завжди був наполегливим і стояв тільки на своєму.
– Ти зробила мене таким.
– Ні, я просто дала поштовх…А шлях обрав ти сам.
– Не будь такою жорстокою і байдужою до нас…
– Нічого не вийде, це кінець без варіантів.
– А ти зовсім не змінилась, така як і тоді, коли я вперше тебе побачив: самовпевнена і зарозуміла.
– А ти змінився, зовсім не схожий на себе, такий похмурий і чужий аж листя навколо тебе чорніє…
– Що тут сказати? Час розставив все на свої місця. Марно йому протистояти, правда, Музо?
– Давай просто мовчки вшануємо Його пам’ять.
Він пролив кілька капель на могилу, вона поклала квіти. Постояли ще трохи розійшлись в різні сторони світу… Захід сонця був незвично кривавим, ось сховався останній промінь, який освітив могилу. На надгробку було викарбовано Його ім’я – «ТАЛАНТ»
Ви любите дощ? А те, що буває після?...

Тиховський Сергій
я б не назвав це оповіданням, просто новела...
luckiest_guy
luckiest_guy
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 02 сер 2013 о 19:37
думала, що буде банальне закінчення, а вийшло доволі незвично. шкода, звичайно, коли пропадають таланти, цікаво, що ж сталося з героями цього оповідання
02 сер 2013 о 20:22
Melaverde, вони знайшли інші стежинки в житті)
02 сер 2013 о 20:31
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021