Два кубики льоду вже майже розтали,
І алко уже не чіпляє,як вчора,
Було якось темно в душі у героя.
Це новий світанок,це нова надія,
Надія на що?Завмирає все в тілі,
А голову наче пронизує громом,
Сьогодні цей схід забере він з собою...
Остання краплина зволожує горло,
Остання хвилина,зриває весь мозок,
Рукою він міцно утримує зброю,
Ще мить і зведе всі рахунки з собою.
Та враз наче щось виривається з тіла,
Душа? Та ні,спогад про неї єдину,
Вона чарівна,його смерть,його муза,
І це не кінець,він з нею у шлюбі...
luckiest_guy
5
0
18
Поезія | Версія для читання 05 сер 2013 о 05:51
Подібні роботи
