Чому душа?
Чому вона то рветься, то у штилі?
Чому буває легко як на волі?
Чому бувають миті-буревії?
Чого душа на березі шукає?
Чого вона так осягнути хоче?
Чому сліди в дорозі залишає?
Чому сидіти може аж до ночі?
Чому скажи так тонко відчуваєш?
Озвись, душа, почуй відлуння ехо,
Ти не спроста по простору гуляєш,
Тобі мабуть буває і не легко?
Чому душа ховаєшся у гори?
Чому зникаєш у глибинах лісу?
Увечері ти споглядаєш зорі,
І в них шукаєш теплоту і втіху.
Чому душа ти з іскорки багаття,
Запалюєш сузір'я в небесах?
Чому ти забуваєш про поняття?
Чому прихована твоя краса?
Чекай, зажди душа, здіймися вище,
Де світла блиск розбудить твої очі,
Прийми цей дар, не повертайся нижче,
А далі буде як сама захочеш....
(05.08.13)
Mila
2
0
18
Поезія | Версія для читання 05 сер 2013 о 23:37
Allochka
Критика
Сміла й вдала спроба осягнути людську душу, пізнати її від початку й до кінця. Такі пошуки не вичерпуються ніколи, але це правильний шлях пізнання. Похвально, що наявний заклик до духовного зростання, адже йти потрібно тільки угору і ніколи не повертатись униз.
Виправте "штилі" (без другої "і"
, "неспроста", "нелегко".
Виправте "штилі" (без другої "і"
, "неспроста", "нелегко". 1
Подібні роботи
