Сидимо в напіврозкладених підвалах... (* * *)

сидимо в напіврозкладених підвалах
смердимо напірозвареними трупами
спонукаємось до напівжиття
і кайфуємо
з небуття

ми вважаємо себе багатіями
ми людьми
виставляємось вперед грудьми
спльовуємо сємочки на тротуари
і втискаємось педалями в уми

ми втрачаємо розуміння реальності
телевізор не просто вже бог
це є альфа омега не чули ми
ми лиш знаємо
ета ну вот

тіпа
всьо харашо
жизнь прєкрасная
але що залишається
вщерть
розбивається людство нещаснеє
об свої власні огріхи вже

а що лишиться
що ми нащадкам
окрім майбахів передамо
ми блюємо
стругаємо
пилимо
але ніц ми не робимо
у майбутнє

і власно говорю це істинно
ми малюємо
фарби не видно
а малюють лише одиниці
а ще більше людей
не почують

ми читаємо
й не розуміємо
ми пишемо не маючи ритму
але пофіг
якщо ми відомі
можна написати
і матом
х*ню
і не читатимуть
та любитимуть

істино ваш
нелюбимий
ніхто
18 квітня 2013 року
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 14 сер 2013 о 20:35
мітки: вірш, поезія
Читабельно, але з кожним рядком гірше. Ідеї знайомі, виклад - не для чужих очей.
18 сер 2013 о 03:36
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024