На дні
та краще нині змовчу.
Відчую, як сутність
зливається через лійку
на самісіньке дно.
З ватагою злитих,
які втомились шкребти,
присяду.
Що ж тримає відчайдухів,
яким все одно те дно?
Pechernuk
1
0
18
Поезія | Версія для читання 29 сер 2013 о 05:59
Подібні роботи
