гра тіней

Як ніч пролилась кавою на плечі,
Так я прийшла до тебе мій амур.
Сьогодні я спасу тебе від порожнечі,
Розливши по губах твоїх глазур

Я в темноті, на дотик наші силуети
Тінями по стіні в одне зімкну,
І ми розіб'ємось до ранку мов комети.
Сузір'ями по темному вікну.

Я диханням торкнусь твоєї тіні,
Легенько, щоб не бачив ти.
Ці зустрічі тіней - безцінні
У глухоті пустої темноти

І терпкий аромат міцної кави,
Цим сутінкам додасть ще відчуттів.
І ми ще встигнемо до ранньої заграви
Зіграти п'єсу наших почуттів.

Як тільки ранок поглядом несмілим
Загляне у вікно - то я піду,
Я пізнім вечором осиротілим
До тебе мій амуре прибреду.

13/07/2013
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 01 вер 2013 о 01:14
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Досить художньо Ви зобразили "гру тіней", багатою є мова твору. Плавний перехід від ночі до ранку теж відчутний. Варто відокремити розділовими знаками звертання і порівняння.
29 лют 2016 о 15:40
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024