Сину
Ти найкращий на Землі
І тому тобі дарую
Сміх забутої душі.
Біль у грудях не вмирає,
Серце б'ється повільніш,
Та невже я не дізнаюсь,
Як смієшся ти і спиш?
Так моя вина у тому
І не прощено мені,
Та прохаю я у долі
Повернути світлі дні.
Щастя буде? Невідомо.
Та найкраще у душі
Я дарую все одному,
Все! Майбутньому Тобі.
Анонім
Критика
Щирість і чистота материнських почуттів поєднується із неможливість їх сповна реалізувати через вину і її непрощення. Думаю, такі щирі материнські почуття просто заслуговують на синове прощення, що обов'язково відбудеться, якщо ще не відбулося. Особливо промовистими є останні рядочки. Це підтверджує щирість і незрадливість, навіть вічність материнської любові
Подібні роботи