Сину

Синку мій, мене не чуєш.
Ти найкращий на Землі
І тому тобі дарую
Сміх забутої душі.

Біль у грудях не вмирає,
Серце б'ється повільніш,
Та невже я не дізнаюсь,
Як смієшся ти і спиш?

Так моя вина у тому
І не прощено мені,
Та прохаю я у долі
Повернути світлі дні.

Щастя буде? Невідомо.
Та найкраще у душі
Я дарую все одному,
Все! Майбутньому Тобі.
land icon
14
view icon
Поезія | Версія для читання 11 лют 2011 о 19:52
мітки: вірш, поезія
She
як чудово)
10 січ 2013 о 1:39
А тепер у мене є син, якому 11 років
10 січ 2013 о 11:08
Анонім Критика
Щирість і чистота материнських почуттів поєднується із неможливість їх сповна реалізувати через вину і її непрощення. Думаю, такі щирі материнські почуття просто заслуговують на синове прощення, що обов'язково відбудеться, якщо ще не відбулося. Особливо промовистими є останні рядочки. Це підтверджує щирість і незрадливість, навіть вічність материнської любові
11 гру 2015 о 12:39
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2019