***

Чорна ніч, ніби впала додолу…
Потемніло за мить навкруги
Всі ураз поспішили додому
Залишились надворі лиш ми…
Сильний вітер ганяв перехожих
Дощ періщив мов рік не було
Ми з тобою ну зовсім несхожі
Але щось нас докупи звело.
Я любила книжки і театри
Ти ж у захваті був від пригод
В почуття ніби в море пірнати
Ми ховались від кучі незгод.
Ми кружляли не знаючи втоми
Ми любили мов вперше в житті
Та були у житті перепони
Ну а ми піддались, молоді…
І зустрілися знову з тобою
Хоч пройшли ті далекі роки
Я відчула себе молодою
Не впускай більш моєї руки!
Чорна ніч ніби впала додолу…
Дощ періщив мов рік не було
Ми тримались за руки невтомно
Нас з тобою кохання звело.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 14 вер 2013 о 08:00
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Гарно продумане обрамлення вірша: вступна частина, фінал. Кохання постає як почуття, що не меркне з роками. Більше того, воно дає змогу завжди відчувати себе молодими. Тільки не "куча", а "купа" незгод.
13 кві 2016 о 21:35
Дуже гарно описане кохання, і його вічність, якщо воно дійсно щире.
28 кві 2016 о 15:20
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024