а зимові дощі стихали під чорним камінням
у білій темряві з*являлись світляки
і засинали внизу під жовтим корінням.
під темними завалами світлого проміння,
лежали ми і дихали зиму,
і там ми відчували те павутиння,
що сплутало нас так, що навіть не збагну.
у нашому житті, що виникло так раптом
немає ніде горя, немає там і правди
і я люблю той голос, і ось тим ароматом
усе запахло всюди. здається, вже назавжди.
Подібні роботи