Не майбутнє
Без світла, радості, тепла,
Не можна й долю обманути
І вчинків наслідок - біда.
Невже не зможу я змінити
Для себе світ і мати те,
Що буде щастям пломеніти
І радість в серце принесе?
Не знаю, зможу я прожити
Без всіх турбот і без життя,
Ради якого треба жити?
Ні! Краще б було забуття.
Чи можу мати я надію
В душі, яка зчинила зло?
Чи збудеться єдина мрія,
Якщо невинна лилась кров?
Не хочу бачити майбутнє
Без тих, кому б дала життя.
Так краще все-таки забути
Про світ немилий, про буття.
Анонім
Критика
Ваш вірш досить емоційний, щирий. Відчувається глибоке занепокоєння тим, що ми не можемо змінити, щире прагнення щасливого майбутнього. Ліричний герой Вашого твору зневірений, не мислить і не хоче бачити майбутнього без продовження свого роду. Ліричний герой, очевидно, припустився вчинку, який нівелює його віру у краще майбутнє. Фінал твору звучить переконливо, але песимістично. Але людина, яка припустилась помилок і визнає їх щиро, на мою думку, має право на "другий шанс". І ще виправте, будь ласка, "вчинила зло"
Подібні роботи