осінній
такими не помітними, але відчутними.
І я вже не просто кажу, я говорю віршами,
але не всім в цю осінь дозволено бути почутими.
Ці дощі почались паралельно моїм,
тім, що в душі оселились.
І душа вже повна, повнісінька до країв,
та з приходом тебе вони не зупинились.
Я кохаю осінь. Кохаю за те, що вона просто є
і я відчуваю її повну взаємність.
Та кохати тебе вона не дає!
Ця осінь приречена на відвертість.
Я так кохаю цю осінь. Вона дуже правдива,
адже літо в оману ввело, давши надію,
а з приходом осені ясно, що не варто чекати дива.
Я кохаю осінь, але не радію.
Мене літо кинуло, наче б то з даху,
переконавши, що в мене є крила.
Хоч і крил не було, лиш надія невдахи,
що я полечу...
Я летіла все літо й нестерпно чекала,
що ось-ось і ті крила розправлю, не розіб’юсь!
Я і плакала, й молила, і тужливо ридала,
і просто мовча чекала того моменту, як піднімусь.
Я летіла все літо, але летіла з надією,
що зараз піднімусь і полечу,
але закінчилась все плачебною ідилією.
Я за наївність свою сама заплачу.
Прийшла осінь, і я просто розбилась.
Розбилась на сірий міський асфальт.
Ця осінь, пробудила мене, не закрилась.
Я влучила сюди, в місто преси і шпальт.
Нарешті, ця осінь відкрила мені очі,
хоч і для цього забрала надію,
але, коли закохані не бачать нічого, бо ж то дівочі.
Я б задоволенням застосувала до тебе амнезію.
Але я все одно кохаю осінь. Без тями.
Адже вона правдива і вірна.
Я прощаюсь з кожними її днями.
Ця осінь є неймовірна.
Вона мені і друг, і брат,
і, іноді, рідніше рідних.
Та я кохаю осінь просто так,
адже вона лікує душі бідних.
Хочеться зробити з вірша конспект, розповідаєте занадто довго і нудно про одне й теж. Відредагувати б.
Allochka
Критика
"Осінній настрій" найкраще підходить до назви вірша. Причому цей настрій багатоаспектний, викликаний пережитими подіями, нереалізованими очікуваннями... І на фоні цього - ще й любов до осені. Непроста форма твору, наявність зигзагоподібності у висловленому дещо ускладнює його сприйняття, але загалом значною мірою не впливає на ідейне звучання.
Подібні роботи