самотність
Знову одна по вулицях йду. не спішу.
На годинник тільки впала десята година
Та я вже тінь, просто псевдо людина.
Цей біль спалив мене всю, назавжди і заживо,
а світ просто сміявся з мене щиро й розважливо..
Одна..куди йти..я просто не знаю..
Повітря на сигаретний дим повільно заміняю.
Я вірила, що не одна і так боялась
цієї самотності, та струн її торкалась.
Як завжди, я лиш просто "третій зайвий".
В цій love story знову я лиш крайній.
Це так боляче, знати, що тебе не чекають.
Це так боляче, знати, що тебе заміняють,
як іграшку, як клоуна, який насправді один,
який не живе, і вже давно не лічить годин.
Я думаю, ти знаєш, як це боляче, ти знаєш..
Ти бачиш мої муки, і просто повільно мінаєш.
Ось так. ось все так просто.
Хочеш полетим?тільки вниз, з мосту.
Все, годі, вистачить з мене!
Я давно зрозуміла, що це лише мої проблеми.
І скільки не кричи розбитій чашці :"пробач"
скільки не проси, й скільки не плач
як раніше, вона не стане ніколи,
і не гудуть вже ті давно мартві бджоли..
Я вам вірила, та залишилась з нічим...
Чому ти мовчиш? давай покричим!
Сама, одна, всіма забута..
До цього стану я навічно прикута..
"Куди йти?"-сама в себе питаю.
І відповім сама ж: "Я звідки я знаю?"
chaaay
3
0
18
Поезія | Версія для читання 05 жов 2013 о 20:49
Подібні роботи
