Пісня
Я пригору її до себе, як завжди,
І пальці побіжать чекати дива,
затертими ладами, звуками струни...
І знов лунають тіж мотиви,
Такі знайомі, ці, пісні
І знов приходить в душу рима,
Рядками вкрились папірці.
І забриніли знову струни,
П'янку мелодію сердець,
Так пишуться пісні, не думи,
І знову хвалять: "Молодець!"
Лиш тільки той хто грає,
Хто пише сам свої пісні,
Той зрозуміє і впізнає,
Чужу симфонію душі...
mr_Warden
3
0
18
Поезія | Версія для читання 21 гру 2012 о 00:33
Allochka
Критика
Трепетна любов до пісні, її плекання - основа Вашого твору. Ідея вірша дуже гарно сформульована в його останній строфі. Вона демонструє солідарність автора із іншими митцями слова, підтверджує цінність їхньої праці
Подібні роботи
