"Через тисячу років"
Я найду тебе і пригорну тебе до своїх плечей
Пообіцяй мені всього що хочеш
Я повірю тобі на слово і ти розцвітеш
Ти такий незвичайний і теплий
Десь у тілі моєму застиглий
Ти просто забираєш мій розум
Не знаходжу я місце своїм прозам
Листя пожовкло,сіре буденне сьогодні життя
Ходжу вулицями та й захожу в забуття
Його подих ходить десь у повітрі
Скоро таки хтось дасть мені по макітрі
Він мене не кохає,в моєму серці постріл і вистріл
А мені все одно хай ложить мене у космос чи на стіл
Згублю своє життя я так .. знаю
Нічого не вдію я помираю….
Та все ж через безмежну кількість ночей
Довідаємось про то накопичення страстей
Я його не кохаю…він мене не кохає
Він мене вимкнув,він мене надихає
Я ніколи до цього не звикну…
До мене таки прийшла муза...23.10.2013
Lydia
4
0
18
Поезія | Версія для читання 23 жов 2013 о 08:03
Подібні роботи
