Післячуття
Так, наче я загубила пазли.
Душу стискають пружинки-спазми –
Я надто довго трималась…
Найгірший талант – бачити наперед,
Як зникають старі фото з рамок,
Як перетворюється мій замок
В пошарпаний вітром намет.
В мене в середині щось зупинилось,
Так, наче подих після падіння.
Очі сльозяться від заніміння -
Я надто довго дивилась.
Victoria
6
0
18
Поезія | Версія для читання 03 лис 2013 о 02:41
Анонім
Критика
Такий стан, описаний у вірші, переживає, мабуть, мало не кожен. Але не кожен має сміливість і вміння орудувати словом, щоб описати його. З усього стає зрозуміло, що лірична героїня багато пережила, відчула, знає цінність життя. У такої людини вистачить сил перетворити "пошарпаний вітром намет" в ошатний "замок"
Подібні роботи
