солнца свет уже меня пугает
и рассвет все катится к закату
вовсе не спешу уже куда-то...
Не мечтаю я, не строю планы
проплывает мимо жизнь в тумане
и порывы что-то изменить
не приносят мне желанья жить...
Я живу чужой какой то жизнью
в голове давно чужие мысли
все вокруг меня не понимают
учат жить, а сами доживают...
Изменить? перелистнуть страницу?
Как? ведь там все те же лица!!!
Улететь? забыть о прошлом?
Как же я все чем жила так брошу?
Идти вперед не опуская взгляда?
Да знаю я! ведь знаю что так надо!
Но череда препятствий угнетает
хотя уже ничто и не пугает...
А в душе все спуталися чувства,
вроде все окей но как то пусто
и день за днем одну строку читаю
и не горю а просто догораю...
2011
trali-vali
3
0
18
Поезія | Версія для читання 10 лис 2013 о 10:15
Snt.N., так... а потім я дізналась про існування полімерної глини і життя заграло іншими кольорами і тепер не до віршів 
1
Allochka
Критика
Коли людина не досягає бажаного у житті, то їй здається, що вона живе не своїм, а чужим життям. Це закономірно. І тоді вона просто існує, банально доживаючи свій вік. Це досить поширена позиція.
Подібні роботи
