Під темними променями сонця…
Прийшла самотність, стало все в пітьмі,
І зникло все що так здобула тяжко,
Все стало ніби у страшному сні.
Блукала десь під сонячним промінням,
Яскраве сонце темним вже здавалось,
Торкався вітер дотиком приємним,
Здавалось ніби серце розірвалось.
І падав сірий дощ із неба,
І сльози заховались у краплинах,
Зійшла тінь сонця із нічного неба,
Немовби янголом спустилася безкрилим.
І вітер щось мені сказати хоче,
Так ніжно мене хоче обійняти,
Для мене тихо пісню він шепоче,
Моя ж душа не може вже чекати.
Набридло вже на світі існувати,
І слухати не хочеться нікого,
Вже хочеться піти і не чекати,
Поринути туди де вже нема нічого.
Valentin4ik
2
0
18
Поезія | Версія для читання 12 лис 2013 о 00:18
Подібні роботи
