Я слухав музику!..
Це голос твій із присмаком лаванди.
Не в змозі жити в світі без чудес,
Я став заручником загубленої мантри.
Я слухав музику, що разом із дощем,
Сакральну таємницю розкривала:
Оплутане отруєним плющем,
Все те, чого душа моя бажала
Я слухав музику, що фарбами веселки
Зникала раптом і з’являлась знов,
Відгукувалась нотками страждання,
На кожну із усіх твоїх промов.
Я слухав музику, що падала як сніг
І він, либонь, в житті моїм останній.
Проміння сонця прийде навесні
Й під ним розквітнуть марні сподівання.
arturrim
4
0
18
Поезія | Версія для читання 13 лис 2013 о 02:57
Подібні роботи
