п
забути
як вимикаються двері
щодень оповитий туманом
якою ж буде та вечеря
здавалося б все пам*ятаєш
і ніцше і канта і будду
теорію мертвих субстанцій
загиблих на схилах Везувію
щодня я ще далі від сенсу
і чутно той стукіт у замкнені двері
здавалося б це темне минуле
загнало мене у печеру
ці рани порізи і шрами
розбиті
коліна поламані пальці
здавалося б ти вже нічого не вартий
живеш повсякчас у прострації
grill
2
0
18
Поезія | Версія для читання 19 лис 2013 о 07:19
Подібні роботи
