Спустошене місто / Reign over me
Закрився глибоко в собі і зник,
Що вечора лиш «Тінь колосса » на PlayStation
В який, він бавитися звик…
Пусті кімнати у пустій квартирі,
Лише нагадують йому,
Коли дівчатка, його милі,
Заповнювали пустоту…
Однак, усе йому не миле,
Фатальний рейс, усе змінив,
Лиш біль і страх життя без рідних,
Усе, що він в собі лишив…
Нема, в його житті підтримки,
Він про усе й усіх забув,
Та стався випадок один,
В якому друга він здобув…
«Я Алан Джонсон пам'ятаєш?
Ми разом вчилися колись…»
Слова ці стали, тим початком
Для Чарлі, щоби він змінивсь…
Вони почали спілкуватись,
Про музику, про стиль життя,
Та спогади, що не давали спати,
Доводили до самознищення.
Однак та дружба, та підтримка
Вона йому допомогла,
Бо Чарлі зміг йому відкритись,
Довірить свої почуття.
Важким є шлях для тих хто втратив,
Хто втратив сенс, свого життя,
Однак не варто помирати,
Бо це, усе ілюзія…
Pavlo Bodnar
після перегляду цього фільму вирішив написати цей вірш, надіюсь вам сподобається)
Подібні роботи
