Укрзалізничне
Простягаються кращі із спогадів
Прогірклий чай і хихотливі провідниці,
Жменька дружньо-сльозливих проводів.
Довгі ночі з напівдрімотою, зупинки, санітарні зони
Хтось найкращий на полиці поруч, хтось – лише у мрії
Пізні підправлення, ранкові прибуття – як норма
Уривчасті розмови, наївні надії.
У тебе верхня бокова? Присядь, попий хоч чаю
Нещасливі сльозами на вологій постелі
Хтось, нарешті, до когось, хтось втіка од відчаю
Нас рятують усіх колій дві паралелі.
Подаруй мені квиток до себе в місто
Студентський, пільговий, плацкарт
Так, ніби в цьому жодного такого змісту
Так, ніби потяг – це не старт.
L_Svit
3
0
18
Поезія | Версія для читання 19 гру 2013 о 02:49
Подібні роботи
