Спростившись, як числа, зрештою, станемо «ми»,
Тоді наші дні стануть такими вільними,
Давай будем хоч трошечки більш імовірними?
Врешті станем банальніші для всіх навколо,
Остаточно заплутавши самі себе,
Давай домовимось, про сенс всього цього – нікому,
Нехай ця затія навпіл життя перетне.
План простий: теплий квітень, наплічник, кордон –
Свій, зимовий, і, звісно, державний,
Неважливі місця, неважливий потяг, вагон,
Буде сум – але він же завжди безпідставний.
Обридлі сусіди з полиці спитають, чи ми не родина,
Баристи в кав’ярнях гадатимуть – брат і сестра,
На відповідь маємо не більше хвилини –
Їх насправді не дуже цікавить вся правда.
А в нас тоді буде свій пройдений шлях,
Свої перевали і власні вершини підкорені,
Їжа й пригоди, поділені чесно на двох,
І ця весна буде героїчно подолана.
Подібні роботи
