СПОВІДЬ

Мій день сповідається вечору,
Схиливши коліна калин.
Зорею-сльозою пропечена
Дорога з небес у полин.

В обіймах гіркої раптовості
Напливу несказаних слів
Печальні поеми і повісті
Складаю з незримих рядків.

Летять фіолетовим присмерком
Листи без конвертів і дат
До рідної тихої пристані,
Де тільки один адресат

Вдивляється в обрій незвіданий,
Шепоче, неначе вві сні…
Єдиний, далекий і відданий,
Він шле свою сповідь мені.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:34
мітки: вірш, поезія
коліна калин - супер!!!
18 січ 2013 о 19:44
Анонім Критика
Непростий і досить філософський вірш. У ньому використано художні засоби, що посилюють ідейне звучання, чіткість мотиву сповіді. Насправді, із сповіді власного життя можна скласти не одну поему чи повість
25 гру 2015 о 21:21
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024