Вбива

Плаче серце немов розбитий дзвін,
Летить, паде кудись далеко вниз,
Де лише тіні спалених жоржин
І вересковий хмиз….
Так хоче на обличчі поцілунок
Мені поставить доля мила,
Та я лише холодний трунок
Що в темряві похоронила…
Моя душа, стара верба
і вічна в тілі рана
В якій сидить моя журба,
Моя далека і кохана,
Мій первоцвіт…
Що так тихенько
Як передзвін
Вбива моє серденько…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 27 гру 2013 о 18:44
Оригінальні ототоження душі із вербою, коханої - з первоцвітом. Останній наділений ще й не зовсім властивою йому функцією: він "вбиває" серце.
28 кві 2016 о 20:18
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024