Молилась жінка в монастирських стінах,
Одна така з вуаллю на лиці,
І сипав сніг, і тихо бовваніли
Хрести соборні, мов старці сліпі.

А вечір дихав сірими туманами,
Лишав вологу на вітражнім склі.
Кидалось сонце багряними барвами,
Молитись йшли натомлені ченці.

Вона сиділа у самому краю,
І не хрестилась, просто лиш була,
Ще пам'ятала як казав:"Вінчаю"
Старий священник, чи то вже зі сна?

Така печаль буває у людини,
Що вже із світом цим прощається,
Коли ішла по вулиці то в спину
Казали їй:"Поглянь пішла Цвєтаєва".

© Ігор Кордис.
13.12.2013.
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 03 січ 2014 о 20:03
Показати всі коментарі (5)
Allochka Критика
Трепетним, трагічним виступає образ жінки. Але водночас у ньому є щось божественне, те, що відділяє її від буденності й пересічності.
30 вер 2016 о 10:27
Allochka, Так, саме такю і була Цветаєва, божественна і неприродня)
30 вер 2016 о 16:49
Allochka, Так, саме такою і була Цветаєва, божественна і неприродня)
30 вер 2016 о 16:49
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021