Була душа і випала в осадок,
У білий сніг, яким ти ходиш з ранку,
Не довіряю я тепер пустим порадам,
Я хочу дім у лісі із дерев'яним ґанком.

Я хочу вірити хоча б одній людині,
Із тих, що я не називаю "рідні",
Довіряти законам, тим що є не нерушимі,
І досягнути ті, що поставив цілі.

Я хочу зустрічати вогненний світанок,
У своєму колі, де ніхто не бреше,
Кохану обнімати теплими руками,
І чути як у неї б'ється серце.

© Ігор Кордис.
06.12.03
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 січ 2014 о 04:05
Анонім Критика
Щирі прагнення і потреба в особистому щасті, заснованому на взаємній довірі та коханні, вилились у творчі рядочки. Відчувається, що ліричний герой, очевидно, обпікся на нещирих взаємовідносинах. Але приємно, що він, незважаючи ні на що, не зневірився.
30 гру 2015 о 22:23
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024