Писати

Знов не хочу бруківки і міста,
Соціальних непроханих тем.
І високого дядечка Ліста,
Обійдусь без заїжджених схем.

Без блукань серед холоду буднів,
Без барвінку в букетах зими,
Без борщів захмелілих та студнів,
Без кістлявої тітки пітьми.

Нахлебталась супів із кохання
Все нещасного, в моді чи що?
Досить чарів світанку й смеркання
І крутіння кущів на «кущО».

Нам писати й писати, колеги,
Невичерпні джерела думок.
Час диктує – шухляди і теки
На друкований сядуть рядок.

Може в когось літатиме вище,
Постріл-подих і більше ніж рік.
А всім решта лишається нижче,
Тим медалькам згубити той лік.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 16 січ 2014 о 02:03
Allochka Критика
Написано від імені представника плеяди митців слова. Цілком погоджуюсь із тим, що теми творчості диктує час. Кожен, хто пише - аматор чи справжній митець - відображає у своїй творчості дух епохи, часу, в якому він живе.
08 кві 2016 о 19:52
Allochka, У таку форму вилилось моє обурення від прочитаних "шедеврів" псевдогеніальних митців. Працюють над помилками одиниці. Дякую за відгук
09 кві 2016 о 02:09
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024