А знаєш, хай валяться древні імперії,
І історики в книгах все це опишуть,
А я писатиму лиш тільки про неї,
Пригорну до серця і вслухаюсь в тишу.

І не важливо коли закінчиться всесвіт,
І прийдуть руїни на душі незримі,
А мене будуть вабити лиш її перса,
І красу цю навічно я вдягну у риму.

І хай навколо проходять століття,
А поети віками про кохання пишуть,
Зорі в ночі нам дорогу освітять,
Я обніму її і буду слухати тишу.

© Ігор Кордис.
18.01.14
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 січ 2014 о 16:31
Allochka Критика
Йдеться про вічне кохання, яке переживе усі історичні епохи, навіть кінець світу, ... Таке кохання не меркне із плином часу, адже воно не підвладне нікому й нічому. Гарно й зворушливо.
27 вер 2016 о 15:41
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024