***

Ще до спраглості дихаю тілом твоїм,
мов шалене дівча твою плоть люблю.
Я для тебе всього лиш рабиня,
ти ж мене не лякайся, молю.

Ще взиваю твоє імя,
наче іскри карбую на полотні.
Я для тебе всього лиш дитя,
ти ж наснився мені.

У полон мов у піднебесся,
де стежки розійшлися на двох.
Чом ведеш мене знов над прірвою,
від своїх закриваєш думок.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 26 січ 2014 о 16:25
мітки: вірш
Анонім Критика
Перша рядки твору - написані не по-дитячому. Очевидно, що лірична героїня сприймалась своїм коханим як дитя, тобто не зовсім серйозно. Можливо, правильно, що шляхи таких людей розійшлися. Стосовно рими, то над нею треба ще багато працювати. Та й лексику е завадить поправити, слова "взивати" не має в укр.мові
11 гру 2015 о 11:31
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022