***
мов шалене дівча твою плоть люблю.
Я для тебе всього лиш рабиня,
ти ж мене не лякайся, молю.
Ще взиваю твоє імя,
наче іскри карбую на полотні.
Я для тебе всього лиш дитя,
ти ж наснився мені.
У полон мов у піднебесся,
де стежки розійшлися на двох.
Чом ведеш мене знов над прірвою,
від своїх закриваєш думок.
мітки: вірш
Анонім
Критика
Перша рядки твору - написані не по-дитячому. Очевидно, що лірична героїня сприймалась своїм коханим як дитя, тобто не зовсім серйозно. Можливо, правильно, що шляхи таких людей розійшлися. Стосовно рими, то над нею треба ще багато працювати. Та й лексику е завадить поправити, слова "взивати" не має в укр.мові
Подібні роботи