Снігова королева
Скільки холодних "але" роз'їдають твої нутрощі,
скільки байдужих привидів ти поселив в середині,
Твої очі- кубики льоду, дарунок на згадку від Кая
так і чекають на мить, коли серце запалять
і вони все таки розтають.
Душа з часом покрилась білим мереживом болю,
Ти ж просто хочеш, щоб хтось був поряд.
Дозволь мені бути твоєю Гердою,
Спасати тебе з льодовитої пастки,
Ховати твій біль у своїх кишенях,
та просто тримати за руку, не даючи душі впасти,
натомість, ти цілуватимеш сніжними віями, шию,
до гематом і подряпин,до хрусту кісток обіймати,
Разом ми зможемо все, розтопити айсберги та навчитись літати.
Goldi
1
0
18
Поезія | Версія для читання 11 лют 2014 о 01:32
Allochka
Критика
Цікаво крізь казку про снігову королеву показано переживання ліричної героїні через невзаємне кохання. В останній частині твору лексика дещо примітивна (гематоти, подряпини, хруст кісток і почуття), як на високі почуття. Хоча, може, це особливість Вашого стилю. Виправте "айСберги"
Подібні роботи
