Отрута
А ти дивишся у стелю, тебе накриває,
Тебе з’їдає зсередини той жахливий момент,
Коли все стихло, коли мрії всі розбилися вщент.
Абонент сьогодні буде недосяжний,
Завтра запитають «Де була?», скажеш «Неважно»,
Видавиш усмішку, якусь фальшиву радість,
А сама згадаєш учорашню алкогольну гадість.
А тепер задумайся – для чого вчора пила?
Ти думаєш, що так ти своє горе утопила?
Тобі здається, що полегшало від перепою?
Що любов пройшла? Дівчино, що з тобою?
Розумію, тепер коханий став козлом,
І ти з подружками без міри п’єш йому на зло,
Замість того, щоби гордо голову підняти,
Ти дозволяєш цій отруті себе добивати.
Не піддавайся своїй злості, це неправильний шлях,
Ти сама не помітиш, як все розтане у днях,
Розлетиться, як птахи розлітаються в вирій,
І все найкраще дістанеться тобі єдиній.
Не потрібно все так болісно переживати,
Просто пам’ятай, ти – майбутня мати!
Пожалій себе! Досить пити і диміти!
Тобі за це колись подякують твої діти.
2012 р.
Amster_Dama
4
0
18
Поезія | Версія для читання 14 лют 2014 о 07:37
Подібні роботи
