Ну де це бачено, отак терзати скрипку,
Ніхто у світі, люди, поготів,
Не грає чисто так, що наче душу видко.
Напевне навіть й ангел Люцифер,
Сидів на лаві, але хто ж те знає,
Він грав, напевне, музикою сфер,
Та приземлений розум того не вчуває.
І певне хтось із тих заздрісників
Оте сказав, ну як, продати душу!
Він ж був талан, а грав як і умів,
А хтось закований був в грубу мушлю.
Отак і вмер у слухах як в ганчір'ї
Й ховали тіло у простенькій домовині,
Такий був час, уми не були світлі,
Він грав як вмів і звався Паганіні.
© Ігор Кордис.
12.02.14
Verlen
1
1
18
Поезія | Версія для читання 15 лют 2014 о 01:06
Подібні роботи
