мимоволі
Вулиці перетворились на твоїх подруг, кожна по-своєму різна, по-своєму унікальна. Коли ти гуляв з ними, чи то пак ними вони нашіптували тобі якісь речення, в одних ти вбачав нові романи і новели, в інших були сліди сварок і несподіваних пиятик, ще інші наштовхували тебе на щось святе, щось, що загорнуте у шмат газети з запахом риби, звуки моря захованого між тими запашними сторінками і ще мокрими залишками водоростей, в яких заплутувались твої пальці у дитинстві, коли ти намагався перевірити, які вони на дотик.
Але це мимовільне і швидкоплинне відчуття відступило, коли яскраві і водночас безжальні промені сонця ударили тобі в очі і нагадали про те, що тобі час іти, бо подруги довго не чекають.
мітки: лірика, поезія, проза, любов, оповідання
Подібні роботи