Душа в неї покрита, медом з тепла та ласки,
Вона рідко ним пригощає і чекає в житті на казку,
В неї холодний матовий погляд,
вона ним може крізь ребра у серце вжалити,
Захист від болю, пустоти, самоспалення,
Волосся-мелена кориця, яка весь час лоскоче ключиці,
З нею хочеться проводити вічність, ніби магнітом думки притягує.
З кожним дотиком, шкіру до кістки розплавлює,
Тримай її міцно, не дозволяй плакати,
Якщо вона піде, назавжди залишиться в серці, медовим жалом.
Подібні роботи