Сьогодні знову піде дощ...

Сьогодні знову піде дощ.
Такий звичайний, сірий.
Сьогодні вулиці заснуть,
Сьогодні заблукають думки.

Чому рахую так, тому що крізь стекло
Я бачу біль блідого мого міста.
Спинись, либонь залиш мене.
Мого, твого вже так давно нема –
Зруйновані всі стінки у будинку.
І порцелянові віконця і крижані дахи.
Залиш мене…. Піди.

Стихає серце у грудях,
Зникають ще неспівані пісні,
І на розбитому, ще ледь живому дні,
Становлять ворони лади свої.
Що прилетіли із-за хмари,
І звідкіля, ніхто не знає.

Але ще серце тихо б’ється,
Ми будемо чекати,
Коли знайдуть і для чесноти місце…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 бер 2014 о 04:39
мітки: вірш, сум
Анонім Критика
Ореолом самотності оповита Ваша поезія, прогресує меланхолійний настрій, що викликано розривом особистих стосунків.
Непроста форма у вірша. Правильно не "стекло", а "скло", у цьому контексті варто вжити не "рахую", а "думаю", "вважаю".
18 лют 2016 о 16:02
Анонім, дякую) мені 14 -ий минало)) коли писала, тому і самотність)
19 лют 2016 о 16:49
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024