Моя пустеля

Ігра у хованки мене навчає,
Знаходить смуги відчаю і губить
у снах. Буває розважаюсь
чужі жуючи спрагло губи.

Всім байжуже. І байдуже до всього.
Це гріє мої п'ятки вранці.
Встаю з надією, що в когось
Лишу брудні відбитки пальців

На жовтій серцевині мозку,
В молекулі блакитній кисню.
Сидіти мирно на підмостку
Німого серця - нема хисту!

До кого стукати у двері?
Кого сьогодні потурбую?
В ім'я самотньої пустелі
Себе у дзеркалі цілую...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 29 гру 2012 о 03:53
мітки: вірш, поезія
Гарно. Маю аж цілих 2 білосніжних простирадла - ідеальні місця для брудних відбитків пальців. Вони розміщені спеціально так, щоб самотня пустеля плеса свічадного так не нагадувала ті покусані губи, чиюсь потребу у комусь і стукіт дверний.

Подобається твоя самотність
05 січ 2013 о 02:37
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024