олд-йорк.ver1
Навколо лиш дорога. Оточена по-краях чагарниками, вгорі - небом, всередині - штрихпунктиром власного егоїзму, ну і хіба, що мегабайтами спогадів, які ти придумав сам для себе, щоб втратити бодай на мить силу тяжіння.
Машина їде сама по собі, ніхто не крутить педалей, не повертає руль. Тому час від часу об вітрове скло розбиваються кілька ніяк не пов'язаних деталей минулого. Вони вражають своєю чіткістю й навіть нагадують сон.
Сотні немитого посуду, цілковита темрява, муркотіння чорно-білого кота на колінах, біле тло монітора, відбитки Місяця на сусідських шибах, вигадані тіні надворі, миготіння старого усе ще робочого телевізора й старечий хрип короткозорого п'єца.
Години очікування на диво. Ранковий пост-травматичний буденний синдром. Надія на дощ, втома від снігу. Сотні заповнених попільничок. Нерозкриті дарунки в смітнику. Засунувши крижані ноги під ковдру, не думаєш про післязавтра, бо воно буде таке саме як вчора - закономірність. Нестача чогось - життя . Для когось не зовсім обов'язкового непотрібного вантажу. Для тебе акули, яка вмирає від нестачі руху.
Далі дорога, розбиті спогади нагадують дітей, які так і не навчились ходити. Вулиця. Ти ідеш напідпитку із другом, який страждає від того чим ти будеш хворіти кілька місяців по тому, піцерія для святих, нагадує клуб колишніх дружин, сотні людей, які пережили одне й теж тільки по-різному, хтось тут через п'яного чоловіка, хтось так і не зрозумів нічого, що з ним трапилось і хотів би у всьому розібратись, хтось розуміє, що без чужого плеча не зможе заснути. Групова терапія.
- Привіт Настя!
- Привіт Настя!
- Привіт Настя!
- Привіт Настя!
- Привіт Настя!
- Привіт Настя!
- Привіт Настя! Розкажи, що у тебе трапилось. - столи розміщені колом.
Ти б'єш друга по плечу і нагадуєш про свою присутність, і він робить ще один затяжний ковток дешевого вина з пакету. Та не може втамувати гіркий сміх, вас помічають і ввічливо просять вийти.
Пригощаєш його сигаретою, а він відірвавши клаптик з блокнота, щось швидко там пише.
Кілька місяців по тому, міні-сцена, колишнього диско клубу, він стоїть у апогеї, і читає з уже знайомого клаптя, і ти розумієш, що він уже це пережив, перетравив те, що тобі доведеться лише з'їсти. По закінченні вечору за пляшкою пива просиш його подарувати тобі блокнот, на пам'ять. На щастя у ньому повно чистих аркушів, головне, щоб ручка була при тобі. П'яні ночі.
Подібні роботи
