Кохання вже затихло
Їх хочеться порвати, але жаль.
Він більше не чекатиме тебе за поворотом,
Іди, не оглядайся, не чекай.
Стримуючи сльози, зціпивши міцно зуби,
Ні слова не промовивши нікому,
Кусаючи без того вже покусанії губи,
Так важко повертатися додому.
Тебе чекає вибір: ридати, побиватись
Чи твердо подивитись на життя,
Минути цей етап і починати добиватись
Того, з ким в тебе буде майбуття.
Не вертайся у минуле, не видавлюй з себе сльози,
Не роби цього, якщо їх вже нема.
Не шукай у всьому схожість, ти вже на новій дорозі,
Ти вже досвіду набралася сповна.
Відкинь носовички, постирай плаксиві треки,
Не добивай себе цим барахлом.
Краще вже зберись і піди в бібліотеку,
Засій свій розум корисним зерном.
Не кисни на дивані, вставай, займись собою,
Займи думки і тіло тим, що треба.
Будеш гарніша зовні і з ясною головою.
Нехай ТОДІ погляне він на тебе.
Ти просто посміхнись і зроби вигляд, що не бачиш
Й не слухай ті брехливі всі слова
Про другий шанс, про те, що ти багато тепер значиш.
Скажи: «Я вже забула. Я змогла».
2012 р.
мітки: вірш, поезія, кохання, життя, самовдосконалення
Подібні роботи