Паперовий літак
Не бути їм ніколи літачками,
Тому що вже заповнені рядками,
Думками, що стоять в душі горою.
Не здвигнеться, натомість добавляючи лиш тонни,
Що вибрати? Тут пан або пропав.
Настільки до душі мені припав,
Що після цих очей я ледь притомна.
І як би не було, та не смій мені казати,
Що я не вчусь на своїх помилках.
Востаннє я стою на цих граблях,
В майбутньому їх буду оминати.
Тепер я розумію - спеціально все робив,
Такий собі сердечний псевдо вчитель.
Насправді ж просто грізно-гордовитий,
Щодня мене вбивав, але не вбив.
Я просто твердо знала, що завжди не буде так,
Проте ніколи не була пророком.
Віршем зцілилась, і тепер високо
Кружляє паперовий мій літак.
2012 р.
Подібні роботи