Ти віриш мені, юначе?..

Ти віриш мені, юначе?..
Ти досі ще віриш мені?
Слова ж мої більше не значать
Нічого. Лише власний гнів.

Слова, що не мали звучати,
І погляд сліпий, він не грів.
Та я не змогла промовчати,
Я бавилась значенням слів.

І погляд – це лиш перевірка,
Наскільки я влучно стріляла.
А зараз на серці так гірко…
Я бавилась, але не знала,

Що стану на місце того́,
Хто так колись грався зі мною.
Відчуваю себе батогом,
Що б’є твою душу до болю.

І кожного разу, коли
Я від злості заплющую очі,
Моє серце у муках горить.
Пробач, якщо, звісно, захочеш.

2013 р. / краще б цим віршем все і закінчилось, але... /