Пригорнись, доторкнись Арію!

Пригорнись душею до рідного поточку,
До каменю Роду, витоку твого і мого.
Слово якого з пра-віку не замерзає,
Доторкнися, Арію сущого!
 
Пригорнись до магічного древа,
Листя не жовкне із плином епох.
І стовбур, і гілля онде- ген неосяжні
Доторкнись Арію сущого, за восмирьох.

Пригорнись ж бо Дажбо Сур'ї дару,
Славно благо викришає нам
І речемо сохвален єси йому!
Доторкнись, Арію сущого, що сяє сам.
 
Пригорнись до предківського коша,
Руссю-Україною то осердя зоветься
з поточку божествене первісне МА
доторкнется дитяти, кошем навсібіч розіллється.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 кві 2014 о 20:32
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024