Тиша

Більш за все зараз мрію про тишу,
Щоб змогти розібратись у со́бі.
Я тоді все потрібне залишу,
А решту - розвію, як попіл.

Так хочеться часом набити
Рюкзак подорожній думками,
Туди йти, де сонце налите
У синім вечірнім бокалі.

Я б сіла на вінцях з блокнотом
Й інтерв'ю брала в п'яної музи.
А тоді гучний рев під капотом
Співав би нам ритми у блюзі.

І вітер губився б в волоссі,
Вплітався б квітка́ми споко́ю.
Мені б на секунду здалося,
Що до тиші - подати рукою.

Та до тиші - як пішки до неба,
Хоч не всі будуть згідні зі мною.
Якщо хтось втікає від себе -
Це зветься лише самотою.

Тиша в космосі. Тиша у водах.
В повітрі. У небі. На суші.
Та щось важливіше дає нам природа -
Це тиша в гучних наших душах.
2013 р.
Amster_Dama
Amster_Dama
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 кві 2014 о 05:16
Показати всі коментарі (4)
She, не ти перша це кажеш)
08 кві 2014 о 02:35
Allochka Критика
Мабуть, кожен читач упізнає себе. Адже інколи усі ми так прагнемо тиші навколо нас, аби поміркувати над чимось важливим. А тиша у душі - це, напевно, коли людину нічого не турбує, не завдає душевних мук.
14 кві 2016 о 20:44
Хороший вірш. Глибокий сенс. А я гадаю, що в ньому себе впізнає кожен автор, адже творчим людям особливо важко в собі розібратись...
18 чер 2016 о 21:44
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024