(*)
з кожним поглядом все глибше у душу затягують,
Скільки б я не намагалась вирватись з полону-та все марно,
Твоя шкіра моє сонце, яке ніколи не гріє,
моя вічність-твоя мить, ми її ніколи не в змозі зупинити.
Зібрати усю твою байдужість, цинізм, та просто закрити в шухляді,
Щоб холодом своїх слів, ти більше не зміг розбити мої кришталеві замки.
І тільки тоді коли ти так тихо і мирно спиш, а зорі малюють світанки
Я розпускаю крила своїх мрій, які не дають мені впасти,
І з кожним твоїм"привіт кохана, доброго ранку" я йду на дно океану,
Насправді моя душа як мед, прилипла до твого погляду, байдуже наскільки холодне твоє тепло,
Моєї любові хватить на двох, на мілліони віків, на кілометри холоду.
Подібні роботи
