Не клич у прірву, доле!
Хоч як би не манив мене твій ніжний голосок.
Життя, мов цвіт терновий, звідусюди мене коле,
Невже тепер у ньому нема місця для казо́к?
Навчи мене шукати у собі́ саму себе,
Майстерно і без по́милок. Малюй мені таблицю
Чи графік, на якому все хороше лиш зросте,
Омиється душа і стане чиста, як криниця.
Сховаю свої очі до весни або наві́ки,
Мені так важко бачити крізь крила темні душі.
Тепер, куди не глянь, - всі душі, як каліки.
Не клич у прірву, доле, а рятуй з цієї глуші!
2013 р.
Подібні роботи